Натхненна поезія завжди передує гармонії співу..

 

"Здається мені бачила я у снах білих..."... Лісова пісня серед лісової пісні заказного ланшафтника Нечимного ..

 Сцена, на якій зустрічаютья покоління та віки, народи і царства, бідний та багатий, минуле і майбутнє -кожний стає рівним перед вічністю та незбагненною гармонією творіння, оточуючого сереовища, екостистеми під простою назваю "Земля".

 Бажаючи жити вічно ми усвідомлюємо -вся ця краса була створена для вічного буття і незкінченного щастя життя!