Можете не турбуватися про питання електрики(а ви напевно і не дуже переймалися )-була проблемка і нема її.

 Була електрика і нема її і нема проблем. Кожний і далі живе своїм життям у свому комфорті та задоволенні, своїми життєвими темпами.

 Сьогодні незважаючи на усне запевення замісника начальника Волиньобленерго на Грушевського у Ковелі про відсрочку і потенційну можливість сплатити 30%

від загальної суми, всеж такі світло у адміністратора сайта такі було відьєднано на лічільнику(поки ходив у селищну раду за цьою відповіддю: 

 Приходжу до дому без грошей(на карточку переказ не надійшов) у хаті пусто-ні крихти хліба, ані крупінкі), вмикаю світло, а його нема!

 Думаю-нарешті! Дочекався і допрацювався горе-адміністратор сайтів Волині по стратегічним питанням... Мабуть тактика підкачала..

 Хочеться щіро подякувати всім нижчезазначеним у попередніх публікаціях підприємцям Колодяжного , Будищ і Волошек за своєчасне реагування

 на звернення! Мої щірі молитви за вас і ваш добробут шановні! Хай Бог дарує вашим селам успіх у затверджені грантової заявкі і довідково-інформаційний центр сприяє конкурентної спроможності Ковельщини та впровадженю все нових і нових туристичних маршрутів для поповнення бюджета селищної ради, для облаштування садочка та подальшого подання проектної заявкі по ремонтно-реставраційним роботам у будинку культури, проведення фестивалю, подоланню мовних та культурних барьєрів у двох і трьохсторонніх відносинах як з Польщею так і з Біларусією!

 Господь у нагірній проповіді вчить мене благословляти невдячних та неразторопних, егоїстичних людей..

 На жаль, але не на диво людське єство так і не змінилося через 2000 років з моменту першого пришестя Христа на нашу грішну прокляту землю заради спасіння грішників.

 Як і тоді з десятьох сцілених прокажених повернувся тількі один для подякі так і сьогодні на подяку чи розуміння не слід наївно очікувати. І слава Богу я знаю Євангєліє в першу чергу, а не передання.

 Хоча багато історій стародавнього християнства я міг би переповісти і батюшкам, які і не чули про таке...

 Мені розповіла їх моя двоюрідна бабушка, яка привезла їх з Сибіру..

 В ті буреломні воєнні часи вона була у засланні через перебування в лавах УПА, де вона виконувала роль медичної сетри, пройшовши курси у бункері Ковельщини..

 ЇЇ арештували під час виконання бойового завдання-вона робила перевьязку раненому після звільнення полонених радянської армії, яких везли у концтабір у Німеччину на вірну смерть..Серед полонених були і євреї-їх було чимало..

 Хіба хоч жоден з онуків чи дітей врятованих через ту неббезпечну воєнну операцію, яких було чимало буде спрможним віддячити їй чи її онуку за своє життя зараз..

 Ці невідомі люди жувуть своїм життям, свїми життєвими темпами не підозрюючи кому вони мали б бути вдячними  і чи були б вони взагалі зараз на світі. якби не та опреація.

 Бабушку Валю Яковлевну заслали на ріку Амур де вона допомогала будувати 500-ту дорогу у підготовці Радянського Союзу для війни з Японією разом з союзниками Американцями після 2 світової війни..

 Готувався плацдарм для посадкі американськіх винищувачів..

 Мою бабушку призначили бригадиром жіночої бригади зечек, які спочатку навідріз відмовлялися підпорядковуватися їй маленькій тендітній дівчині з Волині з далекого полісся..

 Але вже через три дні вони працювали краще всіх і зрештою стали самою передовою бригадою на Совгавані...

 Але це вже інша історія...